Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім*ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого , чоловіка. Жахлива трагедія, гинуло покоління , народжене у 60-х.Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата- 15 лютого, день коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної  війни в Афганістані. Посивіли  до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І , здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів-інтернаціоналістів. Тож учні та вчителі Веприцької ЗОШ І-ІІІ ст. не могли не вшанувати пам*ть тих, хто не повернувся додому з далекого Афганістану. У школі був проведений виховний захід, який підготував разом з учнями, учитель фізичного виховання та основ здоров*я – Віталій Давиденко. Він коротко розповів присутнім учням та вчителям про ті страшні роки війни, а учні читали вірші. Всіх хто не повернувся  з війни, вшанували хвилиною мовчання, а також прослухали пісню «Чорний тюльпан» у виконанні О.Розенбаума. У с.Веприку проживає чоловік, який пройшов крізь пекло війни і повернувся на рідну землю, але з незагоєною раною в душі. На жаль, він не зміг прийти на виховний захід, тож слова вдячності та квіти одержала його дочка. Кожен присутній пройнявся атмосферою співчуття і вдячності до воїнів Афганістану. Тож дай нам Боже, ніколи не бачити жахіть, які приносить війна.

Богдана Партатус , вчитель української мови та літератури                                                       Веприцької ЗОШ І-ІІІст